Ви є тут

Коцюбинський Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці. Український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові.

Сім'я

  • Батько, Михайло Матвійович, працював дрібним службовцем. 
  • Мати, Гликерія Максимівна (пом. 1917), в дівоцтві Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу.
  • У Михайла було два брати, Хома (1870-1956), Леонід; та дві сестри, Лідія (пом. 1916) та Ольга. 
  • Дружина письменника - Віра Устимівна Дейша (1863-1921) походила з дворян, по материній лінії з роду Гортинських. Її мати Юлія Степанівна Дейша по смерті чоловіка переїхала до Чернігова, працювала начальницею Чернігівського єпархіального училища і виховувала самостійно трьох дітей. Дядько Віри (брат матері) - відомий чернігівський лікар Василь Степанович Гортинський. Віра Дейша в молоді роки була пов'язана з революціонерами, за це на неї було накладено суворий домашній арешт. Вона пережила Михайла на 8 років і померла наприкінці 1921 року від тяжкого виснаження, запалення легенів та висипного тифу вдома на руках їхнього молодшого сина - Романа.

Діти:

  • Юрій (1896 - 1937) - під час українсько-більшовицької війни один з більшовицьких ватажків в Україні, в подальшому партійний та державний діяч УСРР, розстріляний за часів сталінського терору. Одружений (з 1919) на більшовичці Ользі Петрівні Бош (пом. 1966), доньці Євгенії Бош. Син Олег, крім того ще до його народження подружжя взяло з сиротинця дівчинку;
  • Оксана (1898 - 1920) - воювала у складі Червоного козацтва, стала дружиною Віталія Примакова;
  • Ірина (1899 - 1977) - заміжня за червоним козаком, надалі енкаведистом Абрамом Данишевським. Мала від нього двох синів, Юрія (помер трирічним) та Флоріана (1921 - 1991). Була юристом, з 1950-тих директор Чернігівського музею Коцюбинського, з 1965 року — кандидат філологічних наук. Заслужений працівник культури України;
  • Роман (1901 - 1937) - під час українсько-більшовицької війни воював у складі Червоного козацтва, був чекістом. Потіми працював тривалий час на партійній роботі в Одесі та науково-освітній в Академії наук у Харкові, був директором музею батька у Вінниці. Репресований та розстріляний. Син від другого шлюбу з Оленою Писаревською Юлій (1934 - 2000) - літературознавець.

Біографія:

  • Народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Але Коцюбинські мусили залишити Вінницю, переїхали жити на село, згодом - у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи (1875 - 1876), де він проявив себе старанним учнем. Згодом навчався у духовному училищі у Шаргороді (1876–1880). Тут сталася подія, про яку письменник згадував з деяким гумором. 12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоби привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і накинувся на книжки. Твори Т.Шевченка та Марка Вовчка справили на нього таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.
  • 1881 - родина Коцюбинських повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище сім'ї юнакові не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом (1886) помер батько. Відповідальність за родину з 4 осіб лягла на плечі Михайла.
  • У 1886-1889 він заробляв приватними уроками і продовжував самоосвіту, 
  • У 1891, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, працював репетитором.
  • Займав активну громадянську позицію, пропагував революційні та самостійницькі ідеї, тому Подільське жандармське управління взяло Коцюбинського на облік. На квартирі Коцюбинських було зроблено кілька обшуків, а за Михайлом установлено таємний нагляд.
  • Дебютний літературний твір «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884) критика оцінила вельми скептично. Один із рецензентів радив початківцеві залишити цю справу, проте він писав і далі, але твори до друку не подавав. Вдруге почав друкуватися в 1890 (львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка»). Це сталося після його поїздки до Львова того ж року. Тут він познайомився з І. Я. Франком, іншими місцевими літераторами та видавцями, налагодив співпрацю з редакціями журналів «Правда», «Зоря», «Дзвінок» та ін., почав публікувати в них свої твори.
  • З початку 1891 працював домашнім вчителем у родині бухгалтера цукрового заводу в с. Лопатинці, де створив низку літературних творів.
  • На початку 1890-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнята ліберально-просвітницькими ідеями, утворила «Братство тарасівців», з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язки. 1892 - 1896 - працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду на території колишнього Новоросійського генерал-губернаторства. Робота в селах Бессарабської та Таврійської губерній дала йому матеріал для написання циклу «молдовських» («Для загального добра», «Пе-Коптьор») і «кримських» («В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами») оповідань.
  • Залишивши роботу в комісії (1897), він сподівався одержати посаду завідуючого книжковим складом у Чернігівській губернській земській управі, але чернігівський губернатор не допустив його до цієї праці. Після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила сім'я, Коцюбинський тимчасово осів у Житомирі, де від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції місцевої газети «Волынь».
  • Весною 1898 р. - отримавши роботу в Чернігівській земській управі, нарешті переїхав у Чернігів. Спочатку займав посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». 
  • У вересні 1900 влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911. У Чернігові зустрів і закохався у Віру Устимівну Дейшу, з часом вона стала його дружиною. Тут виросли його діти: Юрій, Оксана, Ірина, Роман. Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста, зокрема, відомі у майбутньому письменники Василь Блакитний і Микола Вороний. Під час навчання в Чернігівській духовній семінарії ці «суботи» часто відвідував молодий Павло Тичина. Михайло Коцюбинський порадив Михайлові Грушевському вмістити його вірші в часописі «Літературно-науковий вісник» (1912).
  • 1911 - «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.
  • Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Максимом Горьким, взимку 1911–1912 навіть жив у нього і написав там свої відомі твори «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».
  • Помер 25 квітня 1913. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок. На березі Південного Бугу в районі Сабарова (Сабарів) є відомий «камінь Коцюбинського» з цитатами письменника. Вважається що саме на цьому камені Михайло Коцюбинський писав свої твори.

Твори та місця їх написання

  • Харитя (Лопатинці, 1891)
  • На віру. Повість (Лопатинці, 1891)
  • Ялинка (Лопатинці, 1891)
  • П'ятизлотник (Лопатинці, 1892)
  • Ціпов'яз (Вінниця, 1893)
  • Маленький грішник (Вінниця, 1893)
  • Помстився (Вінниця, 1893)
  • Хо. Казка (Вінниця, 1894)
  • На крилах пісні (Вінниця, 1895)
  • Для загального добра (Вінниця, 1895)
  • Пе коптьор (Алупка, 1896)
  • Посол від чорного царя (Вінниця, 1897)
  • Відьма. (Чернігів, 1898)
  • В путах шайтана. Нарис (Чернігів, 1899)
  • По-людському (Чернігів, 1900)
  • Лялечка. Етюд (1901)
  • Дорогою ціною (1901)
  • На камені (Сімеїз, Крим, 1902)
  • Поєдинок (1902)
  • Цвіт яблуні. Етюд (1902)
  • З глибини: Хмари (1903), Утома (1903), Самотній (1904), Сон (1904)
  • У грішний світ. Новела (1904)
  • Під мінаретами (1904)
  • Сміх (1906)
  • Він іде! (1906)
  • Невідомий. Етюд (1907)
  • Persona grata (1907)
  • В дорозі (1907)
  • Intermezzo (1908)
  • Як ми їздили до Криниці (1908)
  • Дебют (1909)
  • Fata morgana (З сільських настроїв) (1 ч. — 1902—1903, 2 ч. — 1910)
  • Що записано в книгу життя (Чернігів, 1911)
  • Сон (Чернігів, 1911)
  • Тіні забутих предків (Чернігів, 1911)
  • Лист (о. Капрі, 1911)
  • Подарунок на іменини (о. Капрі, 1912)
  • Коні не винні (о. Капрі, 1912)
  • Хвала життю (Чернігів, 1912)
  • На острові (дата і місце написання твору точно не відомі)
  • Pack-storm
  • Нюрнберзьке яйце
  • Ранок у лісі
  • Сім'я Равлюків