Наприкінці лютого Академічна зала Вінницького обласного краєзнавчого музею перетворилася на маленький будиночок годинникаря. Там для всіх охочих презентували виставку: «Час та буденні речі: з історії годинників», пише "vinnytsia.eu".
Для усіх, хто прийшов працівники музею підготували неочікувану подорож. Вінничани могли дізнатись про всі етапи створення вимірювальних приладів, які згодом почали працювати не від сонця, а від атомної енергії.
Ловимо сонце або з чого все почалося
Пращури цінували свій час. Кожен день, навіть тоді ще не поділений на повноцінні години, був цінним ресурсом.
Сучасна людина живе у часовому циклі який називають - доба.
Кожен вміє жити за 12-ти чи 24-ох годинним варіантом розуміння доби. Подейкують, що навіть нині в Україні все ще можна побачити сонячні годинники, але лише у вигляді архаїчної прикраси.
Працівники музею пропонують до уваги присутніх на виставці вінничан та гостей міста сонячний годинник, яким користувалися ще у дев’ятнадцятому сторіччі. Також розповіли про головний недолік такого типу годинників. Їх робота можлива лише коли є сонце. Вночі вони лишаються непотрібними. Крім напольних годинників, були ще наручні та настінні. Але всі вони становились беспомічними вночі.
На власні очі побачити як спливає час можуть вінничани за допомогою водного прототипу піщаного годинника. Такий варіант із водою називають “клепсидра”. Працює як і піщаний годинник, але із водою, працює на певний проміжок часу. Залежно від розміру та кількості води.
Але і цей тип вимірювання часу мав свої недоліки: воду було важко контролювати. Через невідповідну температуру вода могла замерзнути. Чи час міг спливати надто швидко чи надто повільно.
Давні китайці винайшли у своєму часі, на перший погляд, дуже надійні годинники, які працювали від вогню. Складалися годинники з вогню, спіралі, намистин та таці. Проблема була в тому, що спіраль та намистини треба було кожен раз змінювати на нові. У Європі такий варіант вимірювання перенесли на лампадки. свічки та інші варіанти спостереження, де мітки символізували певний відлік часу.
Прорив
Тринадцяте сторіччя, не дивлячись на його темну сутність, стало проривним в плані створення нового типу годинників. Механічні годинники стали справжнім досягненням. І були зручні у використанні.
Але самих маятників для годинників ще тоді не було. Їх, за однією з легенд, відкрив Галілео Галілей, коли спостерігав за тим, як коливаються люстри. Його допитливість стала щляхом до відкриття ізохронності маятників. Також вчений зрозумів, що важлива не вага а довжина маятнику, від чого він збільшує чи зменшує силу своїх коливань.
Анкерні механізми, патенти, розвиток сучасних годинникових систем, таємниці, секрети та історичні моменти, які важливі для розуміння історії виникнення таких знайомих вже нам часових пристроїв - все це можна дізнатись на самій виставці у професійних працівників музею та лекторів. Виставка триватиме до 13-го червня. Велика зала чекатиме своїх відвідувачів у потрібний час. Бо ви ж знаєте вже як його вимірювати.
- 40 переглядів
