Відкриття заплановане 9 березня, на 11.00. Вінницький Шевченко буде молодим, в оточенні дітей і у природному середовищі.
Роботи по його виготовленню тривали фактично чотири місяці. Щоб зробити пам’ятник Шевченку, скульптору довелося прочитати купу книжок Кобзаря і про Кобзаря, консультуватися з науковцями, топити сніг, щоб розмішати глину, але чи не найважче, як каже Володимир Цісарик, було налаштуватися на саму роботу, на фоні подій, які відбувалися в країні.
- Пам’ятаю, як одного разу я прийшов в майстерню, аби приступити роботу. Потрібно було розмішувати глину. Я відкрутив кран, а води немає. Довелося брати відра, іти на вулицю, насипати снігу, ставити це все на плитку і топити на воду, - розповідає львівський скульптор Володимир Цісарик. Він фактично чотири місяці працював над пам’ятником Кобзарю, який в неділю, 9 березня, до 200-річниці з дня народження Шевченка має бути відкритий у Вінниці.
Пам’ятник уже встановлений на однойменній площі, якою стала колишня Музейна. А через півроку, якщо в країні все буде добре, площу реконструюють, і до Дня Незалежності пам’ятник презентують ще раз уже в новому оточені.
- Це буде затишна площа, чи, я б сказав, більше парк. Шевченко більше малював природу, а не види міст, тому саме таке природне середовище ми хоче відтворити на цій площі, - каже автор ідеї Анатолій Гайдамака.
Роботи ж над самим пам’ятником тривали фактично чотири місяці і завершилися тиждень тому, коли пам’ятник нарешті вилили у бронзі.
- Можливо, це трохи довго, - каже скульптор Володимир Цісарик. – Основні труднощі були пов’язані з тим, що було просто емоційно важко сконцентруватися, абстрагуватися від тих подій, які відбуваються в країні і присвятити себе роботі. Хоча, напевно, в тому, що ці події так збіглися, є певний знак. Сама постать Шевченка – духовного провідника нашого народу – надихала на роботу. Я розумів, що Шевченко сьогодні актуальний як ніколи…
Як каже львівський скульптор, щоб зробити якісно роботу, йому довелося радитися з істориками, які спеціалізувалися на тогочасній моді – аби правильно зобразити одяг, навідатися у Вінницький краєзнавчий музей – аби правильно передати орнаменти подільської вишивки і прочитати не одну книгу Шевченка і про Шевченка.
- Книжку про подорожі Шевченка Поділлям я прочитав від А до Я, було досить цікаво, - каже Володимир.
Відповідаючи на запитання, що саме було найважчим в роботі над пам’ятником – скульптор не задумуючись відповідає – обличчя.
- У кожній роботі портрет – є найскладнішою частиною, а у випадку з Шевченком, складність полягала в тому, що більш ранній портрет, який малював сам Шевченко, малювався під впливом романтизму і був дещо ідеалізований в дусі того часу. Більш пізніші портрети, особливо часів заслання, уже зображують зовсім іншого Шевченка. Він там також молодий, але. Більш суворіший, відмінний від того, який звикли бачити люди. Завдання стояло в тому, щоб поєднати різні образи і зробити зображення емоційним.
Вінницький пам’ятник Кобзарю матиме приблизно 2,5 метри заввишки, постаті дітей матимуть 1,5 метри висоти. Усі фігури – бронзові.
- 1 перегляд
