Сьогодні, 26 червня, вінничани прощалися із вінничанином Костянтином Могилко – льотчиком вищого класу, підполковником, Героєм України. Саме він був командиром літака АН-30Б, збитого над Слов’янськом терористами. Ціною власного життя Костянтин Могилко відвів палаючий літак від міста, аби він не упав на будинки із мирними жителями.
Трагедія сталася іще 6 червня, проте тіло загиблого льотчика проходило низку ДНК-експертиз, адже інакше упізнати його не змогли навіть рідні. І вчора, 25 червня, ввечері літаком на вінницький аеродром 38-річного військового привезли у закритій труні, вкритою державним прапором.
Прощання із Костянтином Могилко відбувалося у Будинку Офіцерів. Провести льотчика в останню путь прийшли навіть ті, хто досі його не знав. Сотні військовослужбовців, родичі, сусіди, учителі, і, звісно ж, рідні. Працівники ритуальної служби не встигали забирати оберемки квітів, які Герою складали біля ніг.
– Досі не віриться, що Кості більше немає. – схлипуючи, розповідає Галина Олійніченко – вчителька, яка викладала математику для Костянтина у 23-ій школі. – Він з самого дитинства мріяв літати. Пам’ятаю як він іще з однокласниками – десь в класі шостому – гралися у «війнушки», то він завжди казав «Я – командир». А тоді розставляв руки в сторони, уявляючи, як він літає. І завжди запрошував усіх охочих «покататися».
Того трагічного дня військовий літак підбили з новітнього переносного зенітно-ракетного комплексу російського виробництва. Ракета влучила у двигун, полум’я перекинулося на крило – літак почав втрачати керованість. Охоплена вогнем 20-тонна машина з двома баками пального з висоти понад чотири тисячі метрів пішла в піке на місто. Усвідомлюючи смертельну небезпеку для мешканців міста Слов’янськ, пілоти робили все, аби відвести літак від житлових кварталів. І їм вдалося на певний час вирівняти літак та спрямувати його подалі від Слов’янська. Однак, літак стрімко втрачав висоту. За наказом командира екіпажу Костянтина Могилка, пілоти почали вистрибувати з парашутами із палаючої машини. Він до останнього залишився тримати штурвал. Від зіткнення літака із землею учасники екіпажу, що залишився на борту, загинули на місці. Серед них – підполковник Могилко, майор Камінський, прапорщик Потапенко та капітан Дришлюк. Також загинув прапорщик Момот, у якого не встиг розкритися парашут. Ще троє військових отримали травми різного ступеня важкості під час приземлення з парашутом.
– Я знав Костянтина з початку його служби в ескадрильї. Він від початку до кінця пройшов усі етапи і дослужився до командира ескадрильї. Він умів налаштувати команду на гарну роботу. На завдання повітряної розвідки того дня ми вилетіли усі разом, але повернулися не усі, – розповідає начальник групи дешифрування Сергій Коваленко.
– Такий вчинок Костянтина був передбачуваним?
– Так. Бо командир корабля покидає його останнім.
Передбачити, що літак можуть підбити пілоти на той момент не могли – вони летіли на висоті 4,5 кілометра і звичайна військова ПЗРК на таку відстань не стріляє. Тож військові запевняють – застосовувалася новітня зброя.
– Ми робимо такий висновок тому, що це ураження на великій висоті – 4,5 тисячі метрів, старі ПЗРК на таку висоту не діставали, лише найсучасніші, – каже Командувач Повітряних Сил, генерал-полковник Юрій Байдак. – Щоб захистити літальний апарат від ураження ПЗРК і керованих ракет нам потрібні новітні системи. У нас є розробки, але треба гроші, щоб ці літаки обладнати, провести випробування.
За словами командувача, кожному із загиблих держава виплатить одноразову допомогу та надасть родинам пенсії. Окрім того, допомагатимуть сім’ям загиблих і самі військові.
У Костянтина Могилка самотніми залишилися дружина та двоє дітей – 10-річна донька і 2-річний син.
Поховали героя України (посмертно) на кладовищі у селі Пирогово.
ДОВІДКА:
Могилко Костянтин Вікторович – український військовик. Підполковник. Командир літака, командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї окремої бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України (авіабаза Бориспіль). Герой України (2014, посмертно).
Народився 27 травня 1978 року у місті Вінниця. Військову службу проходив у Львові, згодом в Борисполі.
