Понад півсотні людей, переважно жінок, зібрались зранку 15 липня перед обласним військовим комісаріатом із вимогою повернути їхніх синів, братів і чоловіків, яких призвано на військову службу за частковою мобілізацією, і котрі потрапили у підпорядкування до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.
Родичі військовослужбовців були впевнені, що після 45-ти діб, на які нібито забирали резервістів, їхні хлопці мають повернутися додому із зони проведення антитерористичної операції, де розгорнуто мобільний військовий госпіталь. —
Ми хочемо ротації, 45 діб відслужив брат під Луганськом, а числиться в Житомирі в навчальній частині.
—В мене син служив в армії, він автомат тримав, коли присягу приймав. Все. У нього залишився кредит, на який він взяв телевізор, дружина безробітна — і отримали 700 гривень 64 копійки його зарплати. А як жити? Їм заборонено, казати де вони знаходяться. От вже 1,5 місяця дитини немає, я не знаю де він. У мене в сестри син в Артемівську, так ми знаємо, що він там.
— Чому лікарі і медсестри через місяць повернулись, а наших дітей не відпускають? Скільки їх там ще триматимуть?
Такими запитаннями “закидали” пікетувальники офіцера, який вийшов із будівлі військкомату. Перший удар їхнього обурення і невдоволення прийняв на себе начальник центру автоматизованих засобів управління облвійськкомату підполковник Олексій Островий, який намагався пояснити людям, що ті прийшли не за адресою.
— 48 чоловік призвали 29 травня, відповідно до розпорядження, яке отримав військкомат. Відправили ми їх в госпіталь. На цьому повноваження військового комісаріату у даному випадку закінчуються. Згідно керівних документів, військкомат далі на цих людей не має ніякого впливу. Вони знаходяться у підпорядкуванні командування ВМКЦ. У військкоматі немає інформації, де ці військовослужбовці знаходяться, як вони забезпечені і т.д. Щодо 45-денних зборів. Після виходу Указу Президента про часткову мобілізацію військкомат протягом 45 діб здійснює мобілізацію військовозобов’язаних. Скільки їм ще доведеться служити? Це компетенція Верховної Ради, Президента України — Верховного головнокомандувача Збройних Сил, який має видати відповідний указ, або Генерального Штабу ЗС України, який своїм наказом, директивою може вирішити це питання.
Зрозумівши, що тут реально вирішити наболіле не вдасться, люди відправилися до будівлі обласної ради, де в цей час тривала сесія. Найнаполегливіші залишилися чекати представника військового госпіталю. Тож при появі заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону полковника Олександра Столяренка, одразу «вивалили» на нього всі свої біди — материнські хвилювання, сплата банківських кредитів при відсутності годувальників, фінансове забезпечення військовослужбовців тощо. Обурювались люди і тим, що медики, які зараз працюють в зоні АТО, матимуть статус учасника бойових дій, а їхні рідні — резервісти — ні. Цю інформацію військовий медик, який, до речі, сам в зоні АТО протягом місяця рятував життя нашим пораненим бійцям, категорично спростував. Він розтлумачив процедуру отримання такого статусу, але це стане можливим тоді, коли вирішиться ситуація на Сході України. Крім того, він зауважив:
—Військовослужбовці, які забезпечують діяльність мобільного госпіталю, знаходяться у відносній безпеці, хоча, звісно, як на будь-якій війні, вони ризикують під час евакуації поранених з “гарячих точок”.
Також Олександр Столяренко наголосив, що всі ці хлопці відповідально виконують свої обов’язки, що дозволило у стислі терміни створити злагоджений підрозділ. Пічсля спілкування з військовими, градус пристрастей пікетувальників дещо спав, хоча кожен залишився при своїй думці. Єдине, в чому порозумілися — всім потрібен мир, тоді чоловіки повернуться додому. Однак якщо сьогодні на Сході не зупинити терористів, вже завтра війна увірветься у наш дім.
